Як домогтися стовідсоткового відвідування батьківських зборів
У мене ніколи не було проблем з явкою батьків на батьківські збори, і не в останню чергу саме цьому я завдячує повному порозумінню з батьківським колективом. При цьому я не влаштовую «подушний» обдзвін напередодні зборів, терор, не вимагаю пояснювальних записок, хоча й ідеальних, свідомих, пунктуальних і відповідальних батьків у мене не більше, ніж в інших.
Просто і намагаюся ставити себе на їхнє місце, щоб зрозуміти, що іноді так лякає дорослих людей під час зустрічей з учителем, що відштовхує і викликає несприйняття. Оскільки ж я й сама мама, відвідуючи свого часу батьківські збори, прекрасно пам’ятаю відчуття незручності, коли вчитель перетворює зустріч на публічне моральне шмагання батьків нерадивих учнів, привселюдне обговорення недоліків і вад тієї чи іншої дитини або й просто проводить їх формально для галочки без жодної користі для батьків, дітей і навчально-виховного процесу в цілому. В першому випадку, я щиро співчувала батькам, які змушені були самі почуватися школярами, червоніти, терпіти і виправдовуватися, а в другому – шкодувала про даремно витрачений час. Водночас робила висновки, що для мене як мами було цікавим і корисним, а що неприпустимим і неприємним, та як будувати батьківські збори, аби налагодити з батьками діалог та досягти порозуміння й позитивного результату. Так, я напрацювала для себе десять практичних та психологічних правил, які неодноразово ставали мені в нагоді.
1. Найперше, слід завжди пам’ятати, що батьків ніхто не вчив бути хорошими батьками і часто вони просто не знають, як правильно поводитися зі своїми чадами, як правильно їх виховувати. Перш ніж робити висновки та вибрати правильну модель поведінки з татами і мамами так званих «важких» дітей, поспілкуйтеся і з’ясуйте, в чому справа, можливо, їм потрібна ваша допомога й порада.
2. Не забувайте бути вимогливими й до самого себе: вчитель повинен користуватися авторитетом, але не бути зверхнім; бути доступним, але уникати панібратства; відвертим, але тактовним; не критикувати, а радити.
3. Батьківські збори повинні стати максимально корисними для батьків. Але спочатку потрібно подбати про те, щоб вони їх не проігнорували. Для цього — максимально зацікавити. Наприклад, анонсувати кілька основних тем, а також поцікавитися, що вони хотіли б обговорити під час зборів. Це допомагає готуватися і планувати, врахувати всі побажання, зробити батьків співорганізаторами та уникнути балагану.
4. Аби раціонально використати час, не затягувати збори та не зупинятися на кожному учневі окремо та не ставити когось у незручне становище, запровадьте таку цікаву форму аналізу поведінки й успіхів своїх підопічних, як листи батькам від учителя й дитини. Вам для цього достатнього зупинитися на основних негативних і позитивних моментах, за необхідності дати поради. Головне дотримуватися балансу позитиву й негативу, бо поганих дітей, як відомо, не буває. В окремих випадках, обговорити проблемні моменти в індивідуальному порядку. Лист батькам від дитини – це завжди цікаво, відверто і пізнавально, бо на папері вони часто наважуються викласти те, про що соромляться чи не встигають говорити з дорослими. Така форма спілкування всім піде на користь.
5. Важливо: не поводитися з батьками, як зі школярами, яких треба виховувати, достатньо бути порадником, а не вихователем.
6. Слід уникати надмірної критики і надмірного вихваляння окремих дітей на загал.
7. Чітко розмежувати основні питання батьківських зборів на загальні, навчальні, господарські.
8. Дати можливість батькам проявляти ініціативу, але в межах розумного.
9. Побільше інтерактивних форм роботи: тести, кросворди, загадки, рольові ігри. Дорослі – це великі діти, яких також треба навчати бути уважними до своїх дітей, розуміти вікову психологію, але при цьому так, щоб їм самим було цікаво навчатися бути помічником вчителя.
10. Обговорюйте конкретні ситуації щодо правильного виховання і навчання не називаючи прізвищ, вирішуйте їх, долучайте всіх батьків до обговорення, обміну досвідом. Сьогодні така ситуація трапилася з однією дитиною, а завтра може трапитися з іншою – інші батьки вже знатимуть як діяти або як її попередити.
Часто підготовка ідеальних, з моєї точки зору, зборів забирає багато часу й енергії. Але результат того вартий. Тож успіху вам!
БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ
(нетрадиційний підхід)
Педагоги, як відомо, люблять повчати. І не лише дітей, але й їхніх батьків. І ці колективні повчання носять назву „Батьківські збори» Найкращий порятунок від негативізму — можливість поспілкуватися один з одним. І з таких бесід випливатимуть поради, рішення, оптимізм.
Адже дуже важливо — щоб батьки один з одним (а не тільки з педагогом!) радилися, щоб почала створюватися особлива батьківська кооперація, спільність, адже батьки розуміють один одного зовсім інакше, ніж педагог розуміє їх. У цій ситуації з’являється можливість дізнатися, що батькам насправді важливо і потрібно почути.
Ці матеріали допоможуть перетворити батьківські збори на збори батьків.
„СКРИНЬКА ЗАПИТАНЬ”
Суть полягає в тому, що батьки складають один для одного запитання-записки, кладуть їх у скриньку, потім витягають: кому яка дістанеться. Як відповідати – радяться в парах (хоча трійки стабільніші: якщо раптом коса натрапить на камінь, тут потрібний хтось третій).
„Скринька запитань” зручна тим, що батьки бачать: до істини може бути допущений кожен з них. Це підносить їх у власних очах.
„РОЗПОВІДЬ ЗА КАРТИНОЮ»
Напередодні зборів діти передають свої враження в малюнках. На батьківських зборах ці малюнки роздають батькам. Їм пропонується, по-перше, розповісти про те, що зобразила або хотіла зобразити їхня дитина на своєму малюнку. Отут для деяких батьків і педагогів можуть виникати різні повчальні несподіванки.
По-друге, прокоментувати, як виконання малюнка поєднується з особливостями характеру їхньої дитини.
І перше, і друге завдання краще проводити не у вигляді фронтального опитування, а в парах.
Звичайно, педагог не знатиме тоді багатьох тем, що обговорюватимуться батьківськими парами. Зате батьки виграють.
„ЧАРІВНИЙ КЛУБОЧОК”
Перший тур – батьки по черзі називають будь-яку позитивну якість. Якщо хтось розгубився або забув, то сусідам можна підказувати! Звичайно, на другому-третьому колі гри відкривається „ друге дихання». Тому вихователю не варто поспішати: нехай „чарівний клубочок» пройде кілька разів. У батьків від цього тільки інтерес зросте.
Другий тур. Батьки називають негативні якості. І знову кілька повторів.
Третій тур — замість „чарівного клубочка» у руки дають маркер. Кожен підходить до плаката і зліва записує одну з негативних якостей, які щойно звучали, а справа — одну з позитивних. А тепер потрібно поміркувати, яку з негативних якостей, (з тих. що на плакаті зліва) можна переробити („здасться, я знаю як») в одну з записаних справа позитивних. Наприклад, хтось вибрав лінь і зрозумів, що з перелічених якостей знає, як перетворити її у вихованість, і з’єднає їх стрілкою. Інший, скажімо, ту саму лінь з’єднає новою стрілкою з кмітливістю. Процес нескінченний…
„ХОЧУ-БОЮСЯ»
Складаються два списки: .,Я хочу, щоб моя дитина…» І „Я боюся, щоб моя дитина не…»
|