Живи, виростай і про Землю дбай

                (тематична лінійка у початковій школі, присвячена  міжнародному Дню Землі)

Учениця:  Є лиш одна планета-сад

                   У всьому Космосі холоднім

                   Це тільки тут ліси шумлять,

Для птахів підставляючи долоні.

Це тільки тут повзе мурашка

По довгій стежечці листка.

Це тільки тут гойда ромашка

Роси краплинку в пелюстках.

І більш нема ніде на світі

Такого волохатого джмеля…

Тека планета в Космосі єдина.

І їй ім’я - ЗЕМЛЯ.

                    Вчитель: Діти, сьогодні ми лінійкою розпочинаємо тиждень Землі в нашій школі. Тиждень присвячено нашій планеті – колисці усього живого: рослин, тварин і людей – нашому спільному дому. Усі ми одне одному потрібні, усі взаємозв’язані. Усі є часточкою природи. У кожному домі має бути чисто і затишно. Але люди такі нерозважливі – своєю діяльністю забруднюють навколишнє середовище, шкодячи самим собі. Сьогоднішня наша розповідь  буде про те, як маємо дбати про нашу планету, про її природу.

                   День Землі вперше організували у американському місті Нью-Йорку 22 квітня 1970 року студенти, школярі та їх викладачі. Вони запропонували американцям звернути увагу на екологічні проблеми і спробувати  спільними зусиллями зберегти нашу прекрасну планету, а також закликали владу до розв’язання проблем захисту природи.

                   Вже через рік у США було створено державне агентство з охорони  природи та прийнятий закон про чисте повітря, створено екологічне законодавство.

                   З 1990 року День Землі було оголошено міжнародним. Тоді ця назва вперше прозвучала у нас на Україні. У нас цей день тепер відзначають як день захисту природи  з метою

Привернути увагу до проблем планети Земля.

       А проблем цих немало…

Учні:

• Кожного року на планеті Земля зникає (вимирає) один вид тварин.
• Кожного дня знакає один вид рослин.
• Люди вирубують дерева, прокладають нові дороги через ліси.
• Люди зливають у річки і озера мільйони тон шкідливих речовин, вбиваючи все живе у воді.
• Люди полюють на тварин і птахів, заради поживи і заради розваги.
• Вони забувають гасити багаття у лісах, через що вигоряють  сотні тисяч  гектарів лісів.
• Люди збудували атомні реактори і випустили на волю радіацію, що губить усе живе.
• А потім створюють Червоні Книги і записують у них тварин, рослини, яких лишилося зовсім мало. До Червоної Книги України записано вже 542  види тварин і 826 видів рослин                  
  • і  грибів.
• Чи відомо вам, що для того, щоб у лісі кинутий папірець перегнив зовсім потрібно два роки! Консервна банка – не менше вісімдесяти років. А поліетиленова пляшка буде лежати « тисячі років
• Кожен із нас зможе щось зробити для збереження нашої планети, її природи.

1. Повітря, земля і вода-

Це природа.

Природа – це я,

І ти – це природа.

У Божому світі

Під сонцем єдиним

Повинні ми жити у згоді.

2. Послухай, як струмок дзвенить,

Як пташка десь співає.

З тобою всюди, кожну мить

Природа розмовляє.

3. Послухай, як трава росте,

Напоєна дощами,

І як веде розмову степ

З тобою колосками.

4. Послухай, як вода шумить, Ріка пливе до моря.   

З тобою всюди, кожну мить         Твоя Земля говорить. 

(Виходить  дівчинка у костюмі Природи)

            Природа:

                   Вітаю вас! Я – матінка Природа. Річки, озера, риби, ліси, лани, квіти, тварини, птахи – усі мої діти. Я турбуюся про них, захищаю від усього лихого. Усе, що людині потрібно для життя, вона отримує від мене. Ви дихаєте моїм повітрям. П’єте мою воду. З надр землі добуваєте корисні копалини. Проте своєю діяльністю людина завдає  мені шкоди. Не всі природні ресурси можливо відновити. Екологічна криза спричинила загибель сотень малих річок Забруднено Чорне і Азовське моря. Перетворилися на брудні відстійники водосховища, ставки і озера. Задихаються від промислових забруднень міста., знищуються ліси, виснажуються орні землі. Як доленосний меч нависла над Україною Чорнобильська біда. Смертність населення України перевищує народжуваність.

                (Опускає голову, притуляє руки до серця)

                  Ой тяжко, тяжко, діточки мої.

                  Болить, болить серденько в мене.

                  Не тільки за ліси, поля і води,

                  За птахів, риб і звірів,

                  Але найбільш  болить серденько

                  За рід людський, який не хоче зрозуміти

                  Мій біль. Природи діти, ви прийшли сюди

                  На що жалітись і про що просити?

                  З якої виручати вас біди?     (Виходять діти в костюмах звірів, риб, квітів, дерев)

Звірі:      1.А ми звірі лісові,

                  Маєм шуби хутряні.

                  Маєм роги, маєм лапи.

                  Ти, природо, для нас  - мати.

              2.Нас полюють, нас вбивають

                 Ліси сміттям закидають.

              3.Де нам дітись? Як нам жити?

                 Як людей порядку вчити?

Риби:   

              1.Ми річкові й озерні риби.

                 Ніколи ми сюди не йшли би.

                 Та дно озерне сміттям вкрите,

                 Не можемо там більше жити.

              2.Всю воду в річці забруднили:

                 Відходів в річку  напустили,

                 І хімії в воді без міри!

                 Ми ледве-ледве не зомліли.

             3.Ми риби нещасливі,

                Так жити нам несила.

                О люди, схаменіться,

                За розум вже візміться.

Квіти: 

             1.І ми сюди прийшли – рослини.

                Потрібні дуже ми людині.

                Та люди нас нищать. Не дбають

                З корінням з землі виривають.

2. Ми лікарські, добрі рослини,

    Приносимо користь людині.

    Без потреби нас не зривайте,

    Бо мало нас, пам’ятайте.

3. Просимо не забувати:

    З корінням не можна нас рвати.

    Стане сумно у білому світі,

    Як знищите трави і квіти.

Дерева:

            1.А ми – дерева. З лісу, саду.  

               І нас не раз біда стрічає.                 

               Прийшли до тебе на пораду:

               Провчи людину, хай нас не ламає .

Берізка: У березневий день мене зрубали.

               А я ж, немов лебідонька, стояла.

               Стан обвивали шовковисті коси.

               Була всім мила в спеку і в морози.

               У березневий день мене зрубали.

               Від болю затремтіла, застогнала,

               Мов скошена, упала при дорозі,

               Весняним соком пролилися сльози.

               Той сік цілющий, але я вже мертва.

               Рука не заніміла, не затерпла.

               Яке жорстоке серце треба мати,

               Щоби мене, живу, зрубати!

               Весна ішла – життя всім дарувала.

               Лиш не мені, бо я вмирала.

Джерело: Я дзюркотало так дзвінко!

                  Я дзеркальцем срібним блищало.

                  В мені відбивались хмаринки.

                  Я всіх, хто хотів, напувало.

                  Та трактор проїхав крізь мене,

                  Замулилось я і померло.

                  О, хто порятує джерельце?

                  У кого ще добрим є серце?

Ластівка:

                  Як я боюся втратить пташенят!

                  Та й за своє життя боюся.

                  Як гляне у гніздо якийсь хлопчак –

                  То більше вже туди не повернуся.

                  Яєчка захолонуть. І ніколи

                  Не вилупляться пташенята з них.

                  О, люди! Будьте милосердні до природи.

                  Природу зневажати – гріх!

Метелик:

                  Дерево, метелик, квітка, птиця

                  Самі не можуть захиститься.

                  Якщо будуть знищені вони –

                  На планеті ви залишитесь одні.

Бджілка:

                  Не ламай берізку, не топчи травичку.

                  Глянь, яка весела пташка у гніздечку.

                  Все це неповторне! Берегти все треба!

                  Це все для людини! Це усе – для тебе!

Учні:

              1. Кожна зламана гілка, кожний пійманий метелик, кожна зірвана квітка – це

Велика рана, нанесена природі. Нас, людей, багато. Якщо кожен з нас нанесе хоча б невелику рану – що стане з природою?

              2. Невже в майбутньому на світі

                  Не буде різнобарвних квітів?

                  Конвалія, фіалка ніжна,

                  І вісник березня – підсніжних?

              3. Невже ми більше не побачим,         

                  Як сон-трава росою плаче?

                  Троянда пишна – квітка мрії,  

                  Жар-цвітом землю не зігріє?

              4. Народилося все, щоб рости і цвісти:

                  І дерева, й тварини, і квіти.

                  Треба людям любити свій край, берегти.

                  Все приходить на землю, щоб жити.

               5.Берегти природу треба

                  І любити. Землю  й  небо,

                  Кожен кущик , кожну квітку,

                  Взимку – сніг, а сонце – влітку.

              6. Дощ – святковий водограй,

                  І зелений, пишний гай,

                   Ліс і луки, синю річку,

                   Кожну пташку невеличку.

               7. Цю веселочку барвисту,

                   Це калинове намисто.

                   Україну – рідний край

                    Бережи, люби і знай.

Земле наша, плането моя чарівна,

Ти від сну пробудилась весною.

І для кожного з нас ти – єдина-одна.

Нерозлучні ми, Земле з тобою.

Ти нам, матінко рідна, даруєш життя,

І красу, і довкілля чарівне.

Кормиш хлібом і воду даєш для пиття.

Почуття в нас народжуєш дивні.

Ти дбайливо для нас простеляєш поля,

Ліс і ріки, озера й джерельця.

Все, що треба людині, дарує Земля,

Ще й красу невимовну для серця.

А для мрій, для польоту – ясні небес.

Земле рідна, чарівна і мила!

Будь здорова і квітни для щастя й добра.

Радуй зір наш рясними квітками.

Нам подбати про тебе настала пора.

Тож тепер – слово й діло за нами.

Так, діло тепер за нами усіма. І діло найперше – дотримуватись правил поведінки в природі.

Усе розмаїття природи, яке ти бачиш, створене не тобою. Ліс та річка-це надбання природи. І не тобі вирішувати, кому туту можна жити, а кому – ні. Право на життя мають навіть оси і кома

5. Не ламай гілки дерев і кущів.
5. Не руйнуй мурашники.
5. Не руйнуй пташині гнізда.
5. Ходи якомога тихіше. Не галасуй не тупоти, інакше нічого не побачиш і не почеєш: із твоїм наближення усе живе пройняте страхом, розбіжиться хтозна-куди.
6. Зриваючи квітку, подумай, чи варто заради миттєвого задоволення заподіяти рослині шкоди. Найкращі рослини живі.
5. Перш ніж когось схопоти, подумай: « А чи сподобається цій істоті моє товариство?» У природі ми в гостях, і права хазяїв треба поважати
5.  Розводячи багаття чи полишивши запаленого сірника, памя`ятай, що спалити сотні гектарів лісу чи степу дуже просто. А з ними мільйони живих істот.
5. Усе що приніс з собою,- забери. Жодна жива істота не приходить до теье додому, щоб втсипати купу сміття. Поважай і ти чистоту їхньої природи.

Світ же прекрасний навколо тебе -

Сонце ясне і синє небо,

Птахи і звірі, гори і ріки -

Нехай він буде таким навіки!

Нехай людина добро приносить -

Бо світ навколо любові просить.

 Йтиму садом, полем, а чи лугом,

Буду я природі вірним другом.

Не столочу навіть і трави.

Я скажу їй: - Зеленій, живи!